Штукатурні суміші

Для попередньої підготовки поверхні стін і стель до фінальних оздоблювальних робіт - фарбування, обклеювання шпалерами, укладання декоративної плитки - використовують розчини штукатурки і шпаклівки. Виготовляються такі будівельні матеріали у вигляді сухих багатокомпонентних сумішей або готових розчинів. Багато в чому схожі, вони покликані вирішувати різні завдання. Принципова їхня відмінність - в розмірах гранул, що входять до складу суміші та впливають на максимально можливу товщину шару нанесення. Суміші бувають стартові - для попередньої обробки основи, та фінішні - для заключного етапу робіт, спеціальні й універсальні - останні використовують як для оздоблення фасадів будинків, так і всередині будь-яких приміщень, сухих або в неопалюваних, з підвищеною вологістю.

Штукатурка - це крупнозерниста суміш, яка служить для початкового вирівнювання поверхні при наявних значних нерівностях або дефектах. Різновид основи і складу штукатурних розчинів визначає шар нанесення - від 2 до 30 мм, а при його додатковому армуванні сталевими або скловолоконними сітками товщина може становити до 70 мм за одне нанесення. Крім вирівнюючої функції, у штукатурки є ще кілька важливих призначень - наприклад, поліпшення тепло- і гідроізоляційних властивостей поверхонь. Розрізняють штукатурний шар за зовнішнім виглядом: звичайний і декоративний.

Шпаклівка являє собою пастоподібний дрібнофракційний порошковий матеріал для створення максимально можливої ​​рівної і гладкої поверхні. Вона ліквідує дрібні дефекти (пори і відколи) і шорсткості штукатурного покриття перед фарбуванням або обклеюванням шпалер. Матеріал наноситься дуже тонким шаром товщиною до 2-3 мм. Має гарну пластичність, після застигання при незначній усадочній деформації основ не утворює дрібних тріщин. Шпаклівка зазвичай наноситься по шару відповідної грунтовки для надійного зчеплення розчину з підкладкою.

Штукатурні суміші можна розділити за функціональним призначенням на три види:

• Звичайні - служать для попередньої обробки внутрішніх поверхонь приміщень під подальше декоративне тонкошарове покриття або для створення шару із захисною функцією для зовнішніх стін.
• Спеціальні - незамінні як ізоляція і екранізація (тобто для створення шарів зі звукопоглинанням і теплозбереженням, шарів з гідроізоляцією і рентгенозахистом та ін.)
• Декоративні - дизайнери використовують в якості завершального покриття.

Різновиди звичайних штукатурних/шпаклювальних сумішей в залежності від основи складу:

• Цементні, цементно-піщані
• Вапняні, цементно-вапняні
• Гіпсові
• Клейові, масляні, олійно-клейові
• Полімерні
• Силіконові
• Силікатні

Найбільш затребуваними зі звичайних штукатурок є цементно-піщані й вапняні розчини та суміші на основі гіпсу.

Цементні, цементно-піщані суміші - це цемент і крупнозернистий пісок, зазвичай взяті в пропорції 1:4, іноді з незначними добавками вапна для пластичності розчину. Дозволяють ліквідувати значні поверхневі вади. Створюють найміцніше покриття зі значним терміном експлуатації - до декількох десятиліть. Використовуються широко і для внутрішніх робіт, в тому числі в приміщеннях з підвищеною вологістю, і для зовнішніх. Застосовні при великих площах штукатурних робіт, хоча в нанесенні менш зручні через малу пластичності розчину, дають велике додаткове навантаження на фундамент, довго сохнуть, мають погану адгезію до гладкої бетонної основи. Економічно - одні з найвигідніших.

Вапняні, цементно-вапняні склади - це суміш гашеного вапна з річковим піском, узятих зазвичай в пропорції 1:4, з частковим додаванням цементу. Максимально екологічні, еластичні, зручні у використанні, застосовуються всередині приміщення, навіть для дерев'яних основ. Однак мають порівняно низьку міцність.

Гіпсові склади. Вони застосовуються виключно для внутрішніх робіт в сухих приміщеннях з досягнення гладкої та рівної площини ідеально білого кольору, наприклад, по пінобетону, цементу, на стиках гіпсокартону; для проведення декоративних робіт - оздоблення арок і колон. Розчини на гіпсовій основі підтримують постійну вологість в закритому приміщенні. Характеризуються недостатньою вологостійкістю і зниженою міцністю. Для висихання і набору міцності гіпсовій штукатурці потрібно набагато менше часу, ніж цементній. Ця цінна якість поряд з високою еластичністю розчину дозволяє значно прискорити оздоблювальний процес.

Клейові, масляні, олійно-клейові склади - це суміші, що містять 10%-й розчин клею, оліфу, крейду. Наявність оліфи робить шпаклівку досить міцною і зручною в нанесенні на будь-яку основу - гладкий пористий бетон, дерево, шар цементної штукатурки. Застосовні для внутрішніх робіт. Великий відсоток антисептичних компонентів в шпаклівці на основі ПВА блокує утворення цвілі та будь-яких видів грибка. Клейові склади несуть і допоміжну утеплюючу функцію.

Полімерні склади. З урахуванням типу сполучної речовини розрізняють акрилові, латексні, акрилатні й алкідні полімерні склади з низькою паропроникністю, підвищеною термо- і вологостійкістю, міцністю і високою еластичністю. Їх призначення - останній етап обробки в приміщеннях з низьким відсотком вологості. Застосовні в нанесенні для фасадів будинків в районах з дощовим кліматом. Без труднощів використовуються для обробки дерев'яних, бетонних, цементних та інших поверхонь. Даний склад відрізняє досить короткий час застигання після нанесення.

Шпаклівка акрилова практично універсальна (на основі акрилових смол) - на ряду з властивістю вирівнюючого складу має щільну дрібнозернисту фактуру. Висохлу поверхню легко шліфувати наждачною шкіркою (робота проводиться в респіраторі). Після повного висихання відсутні усадка і тріщини. Вирівнюються будь-які види поверхонь. Нанесення суміші допустимо шаром різної товщини, аж до можливої ​​середньої величини стартового шару. Відрізняє стійкість до стирання.

Важливо! Акрилова штукатурка горюча, тому вона непридатна для фасадів, утеплених мінеральною ватою.

Силіконові та силікатні сполуки. В основі - відповідно, силіконові смоли і «рідке» калійне скло, що роблять штукатурку водостійкою, еластичною, з відмінним показником адгезії до практично будь-якої основи. Здатна до швидкого висихання. Покриття мають найтриваліший експлуатаційний термін. Відмінно піддаються миттю, а під дією опадів самоочищаються.

Шари штукатурки і шпаклівки характеризуються відмінностями в часі досягнення остаточного висихання і набору половини міцності: штукатурці для цього знадобиться кілька діб, а шар шпаклівки готовий до подальшого ошкурювання вже через день. Поверхню штукатурки абразивами НЕ шліфують. Істотного прискорення оздоблювальних робіт домагаються застосуванням механізованої вирівнюючої шпаклівки. З її допомогою професіонали обробляють до 400 м2 площі за одну робочу зміну.

Декоративні штукатурки використовують як фінішне оздоблення внутрішніх стін і стель, а також фасадів будівель. За своїм складом вони відрізняються від звичайної штукатурки наявністю наповнювача.

Різновиди внутрішньої декоративної штукатурки:

Рельєфні - зі створенням рельєфного візерунка:

• Структурна - візерунок досягається наявністю мармурової або цегляної крихти, а також слюди, кварцового піску... Типові зразки - штукатурка «Короїд», «Шуба», «Баранчик».
• Фактурна - візерунок виникає при нанесенні штукатурки за особливою технологією з використанням в роботі валика з конкретним малюнком-трафаретом.

Гладкі - візерунок відповідно виходить гладким. Наприклад, декоративна штукатурка «Венеціанська» імітує обробку під мармур.

Декоративна штукатурка - одна з кращих альтернатив паперових шпалер або фарбування. Вона вигідно сумісна з гіпсокартоном, бетоном, цегляною поверхнею, мармуром, дерев'яною і гранітною основою. Поверхня з декоративною штукатуркою відрізняється екологічністю, досить невибаглива в експлуатації, має значну довговічність і високу механічну міцність.

Загальні вимоги до штукатурки

При придбанні цементно-вапняного складу приділіть увагу його основним характеристикам:

• Марка міцності має бути не менше М50.
• Морозостійкість - не менш ніж 35 циклів замерзання і відтавання.
• Величина адгезії - в межах 4 кг/см2 (0,5 МПа).
• Діаметр зерен - оптимальний до 1 мм.

Використання сухих штукатурних/шпаклювальних сумішей здійснюється за загальними правилами:

• Цементна штукатурка, зазвичай, наноситься накиданням на зволожену поверхню. Гіпсова - намазуванням.
• Середня товщина одного шару штукатурки - 1 см. Максимальна - 5 см. При більшому розмірі нерівностей споруджується фальшстіна або підвісна стеля по обрешітці.
• Штукатурка товщиною в середньому до 3 см може наноситися без армування. Понад 3 сантиметри - армується сталевою або склосіткою.
• Для створення рівної площини за допомогою штукатурки застосовують спеціальні напрямні - штукатурні маяки.
• Перед шпаклюванням поверхня грунтується для кращого зчеплення з основою.
• Після шпаклювання необхідна додаткова грунтовка - зменшення пористості позитивно вплине на витрату фарби і поліпшить зчеплення з чистовим покриттям.

Спосіб приготування розчину на основі суміші штукатурної стартової або суміші фінішної шпаклівки:

Суху суміш засипають у ємність з чистою водою - дозування вказане на упаковці (орієнтовно: для стартової суміші 5-5,5 л води на мішок 25 кг, для фінішної - 6,3-6,45 л води на мішок 15 кг) при одночасному перемішуванні розчину вручну або дрилем на низьких обертах. Повторне перемішування після повного дозрівання - через 5 хвилин. Час використання готового розчину - 2 години. Консистенція суміші розчину підтримується за рахунок повторного перемішування, а не додаванням порції води.

Спосіб застосування розчину на основі суміші штукатурної стартової:

• Попередня підготовка основи полягає в ретельному її очищенні та просоченні, крім пористих поверхонь, емульсією (сильновбираючі) або грунтовкою (слабковбираючі).
• Безпосередньо перед початком робіт основу рясно змочують водою.
• Рівномірно накидати розчин на робочу поверхню (кельмою або ковшем), вирівняти правилом, затерти пінополістирольною або дерев'яною теркою. При необхідності вирівнювання виконують в декілька шарів, тільки після повного затвердіння попереднього, не раніше ніж через 24 години.
• Зовнішні роботи слід виконувати в теплий період при температурі від +5°С до +30°С.

Спосіб застосування розчину на основі суміші фінішної шпаклівки:

• Попередня обробка основи проводиться за допомогою стартової суміші.
• Перед нанесенням шарів шпаклівки рекомендується обробити поверхню глибокопроникаючою грунтуючою емульсією.
• Спосіб нанесення суміші - ручний з використанням шпателя. Максимальна товщина шару, що наноситься, не має перевищувати 3 мм, мінімальна - 0,5 мм.
• Через 5-10 хвилин за допомогою шпателя або нержавіючої терки проводять остаточне згладжування поверхні.
• Шліфування поверхні проводиться через 24 години.
• Фарбування фарбами на водній основі можна проводити через 3 доби, фарбами на основі органічних розчинників мінімум через 7 діб.
• До повного висихання берегти покриття від прямих сонячних променів.

Витрата стартової штукатурної суміші: при товщині 1 мм становить в середньому 1,6 кг/м2.

Витрата суміші фінішної шпаклівки: при товщині 1 мм становить в середньому 1,4 кг/м2.

Упаковка стартової штукатурної суміші: паперовий мішок по 25 кг.

Упаковка суміші фінішної шпаклівки: паперовий мішок по 15 кг.